Анатолій Пащенко захищав Україну від перших днів повномасштабного вторгнення.

Спочатку був у роті охороні на Київщині. Згодом його відправили на передову у Донецькій області. Про життя на передовій він розповів журналістам телеканалу «Київ».

30 червня військовий виїхав на чергове бойове завдання. Мав замінити своїх побратимів. Але росіяни почали обстріл і довелось швидко маневрувати.

«Ми наїхали на протитанкову міну і далі я вже не пам’ятаю. Я прийшов до тями через 3 доби в госпіталі, а потім хлопці подзвонили й сказали, що двоє вижило, а двоє загинуло», – розповідає військовослужбовець ЗСУ Анатолій Пащенко.

Забій та крововилив головного мозку, перелом черепа, ребра, руки та ноги. З тіла бійця витягли 600 грамів осколків, втратив він майже 2 літри крові.

Врятував йому кінцівку місцевий лікар: «Ногу мені врятував у Дніпрі якийсь лікар, я не знаю хто він. В штанині у мене уламки моєї кістки були, то він якимось методом їх зібрав, посклеював, поспаював і цим самим зберіг мені ногу», – продовжує Анатолій Пащенко.

Анатолієм опікується рідна сестра та мати. Кажуть, чоловік жодного разу не жалівся на погане самопочуття та хоче одужати якомога скоріше, щоб повернутись в стрій.

«Він ніколи не сказав, що в нього щось болить. Ніколи. Каже, мамо, я тут довго не буду, я вилікуюсь і піду до побратимів, їм допомагати», – каже мати бійця Марія.

«Якщо я буду придатним для проходження військової служби, я повернусь інакшого шляху у нас немає ми повинні до кінця захистити нашу державу», – додає Анатолій.

Зараз життя Анатолія – це щоденні перев’язки та знеболювальні. Попереду – численні операції та реабілітація. Допомогти бійцю встати на ноги, може кожен небайдужий за номером картки сестри бійця: 4149 4999 9430 2741 – Яцюк Діана Петрівна.

Ніно Тодуа

Фото: Фейсбук