Піклування про екологію триває навіть під час скрутних часів. Чи функціонують зараз сортувальні станції? Як українці ставляться до сортування сміття сьогодні?

З об’ємними пакетами в руках Ольга прийшла в один зі столичних сортувальних центрів. Ретельно розкладає побутові відходи по контейнерах. Каже: звичка не викидати домашнє сміття в один бак з’явилася близько 3-х років тому. Не відмовляється від неї й зараз, під час війни.

«Війна трішки заважає. Тому що і станцій стало трохи менше, доїхати стало важче. Але все одно не кидаю це заняття. Намагаюсь набагато більше назбирати, щоб зменшити кількість під’їздів, бо мені дуже незручно стало через закритий міст», – зізнається Ольга.

Киянин Петро взагалі приніс звичку сортувати непотріб в інші регіони, а саме – в Ужгород, коли був змушений евакуюватися з родиною з Києва.

«Життя у гуртожитку, в якому ми проживали півтора місяця, привчило до того, що треба сортувати. Поставили кілька контейнерів для людей, які готові сортувати і для людей, які не готові сортувати. Когось привчив, комусь відкрив щось нове. Хтось приймає це, хтось не приймає. Люди різні», – каже Петро.

Війна внесла свої корективи й у роботу сортувальної станції. Крім звичного набору контейнерів, з’явилися нові. Наприклад, бокс, у який збирають віск для виготовлення окопних свічок для потреб військових. Якщо ж у вас банально не вистачає часу, аби самостійно приїхати на сортувальну станцію, то можна скористатися боксами, які встановлені по всій столиці.

Сюди можна викинути відпрацьовані батарейки, лампи, бите скло чи пластик. І таких контейнерів по Києву майже 4 тисячі. Навіть попри перебої з пальним, комунальники щодня виїжджають у місто, аби спорожнити ці «дзвіночки», як їх називають самі працівники.

«Кожен день виїжджаємо. Трішки зменшилися об’єми. Менше людей, але поїздки є. По всіх районах», – роз’яснює працівник Київкомунсервісу Сергій.

У Київкомунсервісі не приховують: крім менших об’ємів вторсировини виникли й деякі проблеми з тим, куди відвозити зібране сміття. Адже чимало переробних підприємств опинилися в тимчасовій окупації, або ж були пошкоджені, чи взагалі знищені російськими загарбниками.

Заступник керівника Київкомунсервісу Ігор Мороз наводить реальний приклад підприємства, яке постраждало від рук росіян: «Ось, наприклад, склопереробний завод в Гостомелі. Завод практично зупинив свою діяльність. Певний час перебував в окупації, оскільки були зруйновані пошкоджені потужності переробки скла. Раніше ми з ними працювали, відходи возили. Наразі, наскільки нам відомо, вони просто працюють поки що на прийом цих відходів, а надалі передають на інші підприємства», – додає Ігор Мороз.

Та така ситуація в столичних комунальників лише зі склом. Ті ж підприємства, куди з Києва везуть на переробку пластик, папір, відпрацьовані батарейки та лампи, працюють на повній потужності. Головне, щоб було що вивозити й люди не лінувалися сортувати сміття.

Олександр Храпач

Фото: Фейсбук