Разом із сім'єю Марина потрапила під обстріл ще на початку травня на Херсонщині. Тоді ракета окупантів ледь не вбила дівчинку, сильно поранивши їй ноги.

Росіяни залишили дитину без дому та ніжки, але жагу до життя відібрати не змогли. До війни Марина любила грати в футбол та ганяти на самокаті, утім тепер змушена заново вчитись ходити. Про це йдеться в сюжеті телеканалу «Київ».

Війна застала дівчинку в Херсонській області. Саме там окупанти ледь не поховали її під руїнами рідного дому, вгативши по оселі п’ятьма снарядами. Важкопоранену Марину привезли до однієї з лікарень Кривого Рогу.

Аби врятувати їй життя, лікарі ампутували ногу вище коліна. Шість днів дівчинка перебувала в реанімації та постійно кликала маму, яка в той момент лежала в іншій лікарні. А вже після ампутації родину перевезли до Охматдиту, аби продовжити лікування та реабілітацію дівчинки.

«Перед протезуванням дитини необхідно, щоб усе її тіло було готове до цього. Нам необхідно було зміцнити м’язовий корсет, правильно сформувати культю за допомогою бандажів. Щодня ми збільшували навантаження та час занять. Дитина, яка постійно лежала, тепер вільно тримає координацію, пересувається по палаті, стрибає, самостійно може сісти в коляску», – каже реабілітолог «Охматдиту» Назар Борознюк.

Те, що замість ніжки, у неї буде протез, Марина довго не могла усвідомити. Спочатку боялась його одягнути, плакала та постійно запитувала «чому я?». Потім навіть дала протезу ім’я – Кеша. За 2 тижні занять з реабілітологом та психологом, Марина вже самостійно ходить, опираючись на милиці, та навіть підіймається сходинками.

Попереду в дитини ще тривалий період реабілітації. Однак дівчинка дуже старається та звикає до нової ніжки. А вже за місяць замість Кеші у Марини з’явиться новий постійний друг, який допомагатиме їй ходити впродовж найближчого року.

Аліна Люшина

Фото: Фейсбук Охматдиту