Олександр Медвідчук потрапив у полон, але через пару годин втік та ще й допоміг вирватися іншим.

Про це повідомили в Оперативному командуванні “Північ”.

У повідомленні зазначили, що перед початком війни Олександр працював охоронцем житлового комплексу в Гостомелі біля столиці. Чергова колона загарбників – загін Росгвардії СОБР зі Санкт-Петербургу – вдерлася на територію комплексу з купою поранених, відступаючи після бою. Напередодні начальник охорони ЖК втік, охоронці не мали зброї і стали легкою здобиччю: окупанти штовхнули їх до купки людей, захоплених в якості живого щита.

Після обшуку охоронців відпустили, а Медвідчука потягнули з собою далі, бо побачили на його лівій руці татуювання «За ВДВ» (з 2015 по 2018 служив в 25-й окремій повітрянодесантній бригаді, пройшов АТО). Коли розпочався артобстріл, СОБРівці кинулися в один бік, а Олександр, схопивши попід руки двох полонених, чкурнув в протилежну сторону.

«Ні про що не думав, просто біг. В мене такий адреналін був, так біг, як ніколи в житті!», – каже Олександр. За його словами, вони прибігли назад до житлового комплексу, там Медвідчук потрапив під обстріл гвинтокрила та «піймав» осколки в коліно. Через відсутність транспорму вони разом із товаришем вибиралися пішки: пройшли приблизно 40 кілометрів до Боярки, звідти електричками до Білої Церкви. Там Олександр пошкутильгав до СБУ, аби передати номери телефонів, які лишилися після спроб дзвінків рашистів. Контррозвідники перевірили його самого та витягли один осколок.

Далі «мандрівник» пройшов у напрямку дому ще 25 кілометрів, але потім почала кровоточити рана, і прибулі родичі повезли його назад в Білу Церкву. Там лікарі витягнули другий ще більший осколок та відправили відпочивати. «Але я психанув і наступного дня пішов до військкомату», – згадує воїн.

Наразі Олександр захищає Україну у лавах 3 танкової бригади.

Фото: Фейсбук