Її чоловіка було вбито три роки тому в ході боїв на Донбасі.

Балерина української Національної опери Олеся Воротнюк покинула сцену, щоб вступити до територіальної оборони, пише The Economist.

Воротнюк, якій зараз 30 років, професійно займається танцями з 2009 року. У дитинстві вона займалася гімнастикою, а десять років почала займатися балетом. Вона навчалася у Київському хореографічному училищі, а потім приєдналася до танцювальної трупи Національної опери.

Кар’єра, яка важка для ніг“, – просто каже вона.

Військова служба – така сама частина її життя, як і танці, пише видання. Її чоловіка, від якого у неї народився син, було вбито три роки тому в ході боїв на Донбасі.

Жінка брала паузу під час танців ще у 2014 році, аби з’їздити на схід. Коли в лютому 2022-го почалася велика війна, жінка вирішила залишитися в Україні і боротися.

Я вмію стріляти. Я знала, що якщо буде повномасштабне вторгнення, то я не поїду за кордон. Я планувала битися» — розповідає вона.

Перші дні війни були хаосом, згадує Воротнюк. Тоді вона просто допомагала проводити евакуацію мирних жителів.

А незабаром вирішила піти до територіальних сил оборони, військового резерву країни. Каже, потрапити в Тро було непросто — записатися хотіли всі, і перевагу надавали чоловікам з військовим досвідом:

Як балерина я не була першою в списку“.

Проте, на її думку, між балетом та військовою службою є певна схожість: балет виховує дисципліну. Розвиває силу духу і толерантність до болю.

Ноги у взутті болять; боляче стояти навшпиньки. У тебе ноги у крові. Але ти вчишся танцювати через все це» — розповідає Воротнюк.

Вона знає кількох жінок, які зараз служать в армії та займалися художньою гімнастикою, яку вона з тих самих причин вважає спорідненою військовою підготовкою.

Воротнюк каже: Україна – велика суверенна нація, народ якої демонструє свою єдність.

Кожен громадянин грає свою роль. Ми хочемо, щоб наші діти росли із сильною, впевненою в собі Україною, а не з брехнею, яку нам продавали за часів Радянського Союзу” — розповідає вона.

На початку червня жінка вирішила, що настав час знову танцювати. Росіяни відійшли далеко від Києва. Її наступний виступ буде у Die Libelle Йозефа Штрауса. За словами балетмейстера Національної опери Віктора Литвинова, її головною перевагою як танцівниці є сміливість.

Потрібна сміливість, щоб зіграти роль негарної жінки, яку вона гратиме тут. Саме це робить її таким добрим бійцем” — розповідає він.

Воротнюк знає, що її можуть відкликати назад на війну у будь-який час. Вона досі практикується у стрільбі майже щодня, працює волонтером у своєму районі. На тлі ракетних ударів по місту вона знає, що насильство не закінчилося, війна триває.

Був цей міф про велику Росію та її велику армію. Але після всіх пограбувань та мародерства ми бачимо правду: вони приходять сюди, щоб украсти наші туалети. Я побачила російську культуру в Бучі та Ірпені. Цікаво, чи читали ці росіяни Пушкіна” — ділиться жінка.

Раніше українка Зоя Версаче, яка 7 років живе у Монако, розповіла, як допомагає українцям під час війни.

Фото: The Economist, сайт Національної опери