Олексій Нікітін - науковець, який переїхав до Іспанії у 2006 році.

Про це йшлося в ефірі програми “Кольори серця” на радіо “Київ FM”.

За словами Олексія, наразі він працює в Іспанії вже 16 років.

“Я переїхав у 2006 році.  Оселився спершу в Сарагосі бо в мене був контракт з місцевим інститутом. Потім переїхав в місто Сан-Себастьян, це ближче до Франції. Я займаюсь наукою, фізикою, тож це стандартна ситуація, коли науковець з одного міста переїздить до іншого міста”, – пояснив чоловік.

Він розповів, що Сан-Себастьян вважається одним із найкрасивіших міст Іспанії. Його часто називають культурною столицею Європи або маленьким Парижем, через позичений у французької столиці архітектурний стиль.  Місто славиться дивовижними мостами, палацами та чудовими пляжами.  Також тут розташовується Міжнародний фізичний центр, в якому працює Олексій.

Київ Media

“Тут я займаюсь науковими дослідженнями з оптики і теоретичної фізики. В мене є група студентів, але ми майже не викладаємо, переважно ми займаємося наукою”, – каже чоловік.

Він пояснив, що наукова робота захоплювала і надихала йогр від самого початку. Але при цьому про батьківщину Олексій не забував. Тому завжди з гордістю розповідав про своє походження.  Бо і до сьогодні вдячний своїй країні, насамперед за якісну освіту, яку отримав саме в тут. Тож чоловік навідувався до батьків майже щороку. А кожного разу, коли приїжджав, дивувався, як стрімко розвивається і змінюється  Україна. Особливо, каже, це було помітно в його рідному Харкові.

“Одного разу я майже не впізнав це місто. Я поїхав до центру, де відкрилось так багато нових ресторанів. Там все було оновлено. Зокрема й новий парк розваг—парк Горького, який зараз зруйновано”, – каже Олексій.

Він згадує, що про війну в Україні дізнався одразу, як рашисти зі зброєю ступили на нашу землю. Каже, ще до її початку відслідковував ситуацію, але не хотів вірити, що росія таки здійснить повномасштабне  вторгнення.

“По всім телеканалам Іспанії це показували, також відстежував новини по телеграму. Я прокинувся вранці й миттєво дізнався новини. Я не міг повірити у ймовірність вторгнення й не міг зрозуміти чому про це говорять. Я казав ніби якщо кажуть про ймовірний напад росії, то вона не вторгнеться. Але це трапилось. І це був шок”, – каже чоловік.

Олексій згадує, що цей шок фактично паралізував чоловіка на добу. Ні працювати, ні ухвалювати жодних рішень він не міг.

“У нас в групі є ще одна українська студентка з Ізюма.  Увесь день ми просто сиділи й не могли нічого робити. Просто дивились та читали новини. Це було жахливо”, – каже чоловік.

Та вже наступного дня Олексій став шукати, як може допомогти своїй батьківщині.

“Ми знайшли 2 асоціації,  українську й іспанську й  звернулися до них. Вони вже збирали допомогу. Ми доєдналися до них і почали збирати. Це набирало обертів і кожного тижня ми відправляли одну фуру гуманітарного вантажу”, – згадує чоловік.

На самому початку, каже Олексій, за допомогою волонтерської організації їм вдалося знайти приміщення для збору допомоги. А далі все пішло як сніжний ком.

“Просто на вулиці писали що тут ми проводимо збір допомоги. Також я розіслав інформацію по месенджерах і люди почали приходити. Ми не могли знайти волонтерів, які допомагали б приймати допомогу. Тобто допомоги було дуже багато”, – пояснив чоловік.

І люди несли не зупиняючись, додає Олексій. Найбільше несли одягу. Тож на якомусь етапі, довелося, навіть просити не приносити речі. А за можливості допомогти медикаментами та продуктами харчування.

“Ми просили такі продукти , щоб можна було їх їсти без приготування. Адже бачили стан багатьох людей, і розуміли що вони не мають змоги готувати їжу. Також збирали медикаменти”, – каже чоловік.

Він розповів, що волонтерствозабирало весь час. І перший місяць він закинув роботу і з головою поринув в процес організації допомоги Україні.

“Оточення мене розуміло, тож ніяких проблем в моєму науковому центрі не було. Навпаки, завжди йшли на зустріч! Також  в самому центрі ми зробили групу підтримки”, – зізнається Олексій.

Олексій розповів, що був вражений, скільки незнайомих людей виявляло бажання надати допомогу. Окремі історії, додає, він пам’ятатиме усе життя.

“Прийшла бабуся і принесла свої прикраси. Ми не дивились золото чи срібло. Просто віддала все, що було. Ми всім казали, що не беремо грошей, бо свого рахунку в банку ми не мали.  Брали тільки їжу й медикаменти, а тут бабуся принесла прикраси свої”, – розповіі чоловік.

Згодом Олексій став керувати збором допомоги у центрі, який відкрили в невеличкому місті Ласарте-Орія  поблизу Сан-Себастьян. Там місцева громада з усією відповідальністю поставилася до цієї справи.

Київ Media

“Туди приходили абсолютно всі. Для прикладу мер чи священник. Приходили люди з усіх інстанцій. Ми робили списки чергувань тих,  хто прийматиме допомогу. Я не очікував що буде такий потужний відгук від людей”, – каже чоловік.

Ще один напрямок роботи, яку проводив Олексій Нікітін – допомога і координацію українців, які прибували до Іспанії у пошуках тимчасового захисту. Розгублені і часто знесилені вони потребували підтримки.

“Може немає загальної допомоги, але в кожній області люди отримують виплати та місце для проживання. Їх приймають іспанські сім’ї чи сім’ї українців, які давно там проживають. Тобто, допомога йде централізовано в кожній області”, – пояснив чоловік.

Він додав, що багато років в Іспанії, в тому числі і в провінції Басків проживає і чимала кількість росіян. І ті, з ким Олексію доводилося комунікувати – засуджують дії кремля.

“Я не знаю нікого, хто б підтримував тут цю агресію та війну. Я не бачив тут конфліктів. Тут переважно росіяни, які переїхали давно і вже мають паспорти Іспанії. Але й росіяни, які приїхали не так давно також допомагають у зборі допомоги для України”, – пояснив чоловік.

За його словами, від початку повномасштабного вторгнення росії, іспанці у всіх без винятку провінціях активно включилися у збір допомоги Україні. Її збирали повсюди: у церкві, у супермаркетах, у школах.  Скажімо, в багатьох супермаркетах  стояли кошики, в які можна було щось покласти, і згодом ці товари передали у пункти допомоги для українців, або везли гуманітарним вантажем в саму  Україну. Олексій з волонтерами і самі організовували збір допомоги в магазинах. Та десь на початку травня, каже, ситуація змінилася.

“Це нормальне явище, коли люди перестають приносити допомогу. Зараз допомога діє, але більш централізовано. Зокрема, супермаркети збирають незалежно від нас гуманітарку та відсилають також в Україну”, – пояснив чоловік.

Проте в Іспанії розв’язана росією війна продовжує залишатися в інформаційному просторі.

“Відкриваю іспанські ЗМІ, а там прапор України та новини на першій сторінці”, – каже Олексій.

До слова прапору України на будинку Олексія немає, а все тому, що у містечку Ласарте-Орія, де живе чоловік суворі правила щодо облаштування фасадів. Та український стяг  прикрашає одне з приміщень Міжнародного фізичного центру Іспанії, де він працює. Крім того, місцеві магазини також майоріли синьо-жовтими кольорами. Їх прикрасив Олексій із волонтерами.

У тому, що Україна і українці виграють цю війну, Олексій не сумнівається ні на секунду.

Фото: Київ FM