Олександр Гуліцький - виходець з Хмельниччини поїхав до Британії за програмою студентського обміну.

Про це Олександр Гульцький розповів в ефірі програми “Кольори серця” на радіо “Київ. FM”.

За його словами, він вже майже 17 років живе у Лондоні.

“Я був студентом і шукав кращого життя.  Я пробув в цій країні 5-6 місяців і вирішив що хочу залишитись”, – пояснив чоловік.

Олександр розповів, що своє нове життя йому доводилося будувати в прямому і переносному значенні.

Київ Media

“За освітою я мав би працювати організатором та регулювальником дорожнього руху. За фахом я тут не влаштувався, оскільки потрібно було проходити навчання, а часу на це я не мав. Тож мусив шукати себе в інших сферах. Будучи студентом почав шукати себе на будівництвах, механіком чи тим, для кого була робота. Примкнув до українських хлопців і з тих пір почав працювати на будові”, – каже чоловік.

З часом зі звичайного різноробочого він став власником будівельної компанії, створив сім’ю. До речі, дружина українця – родом із Білорусі. Та її позиція щодо війни в Україні однозначна.

“Тих самих білорусів не можна судити лише по тому, як їхня влада себе поводить. Моя дружина проти війни і розуміє для чого зробили ці два або навіть три народи, які воюють між собою. Вона проти політики росії й проти політики Білорусі”, – пояснив чоловік.

Олександр каже, що дружина підтримала його і тоді, коли він з першого дня війни поставив на паузу свій бізнес і заробіток.

“Рівно на місяць робота просто зупинилась. В перший день, коли розпочалась війна, я лише ходив та міркував яким чином можу допомогти. Голова йшла обертом й не вірилось, що це все сталося. Поїхав на роботу, втім працювати не зміг. Ні я, ні мої хлопці. Я підняв руку й кажу: «Хлопці, ви дійсно хочете ходити на роботу, чи візьмемо паузу та спробуємо допомогти рідним і близьким?». Вони просто підскочили і підтримали мене на 100%. Робота припинилась”, – розповів чоловік.

Олександр каже, що ідея допомоги Україні до нього прийшла випадково.

“Я сів за комп’ютер і почав шукати інформацію. Оскільки маю хобі купувати мотоцикли та автівки,  ремонтувати й продавати їх, мені випливло повідомлення  з якогось сайту, де було написано «Продається «швидка»». Я глянув на ту «швидку» й подумав  – чому б її не купити й не загрузити допомогою для України”, – розповів чоловік.

Тому 26 лютого чоловік втілив цю ідею в життя. Втім для цього довелося провести надскладну роботу.

“Багато питань: як заплатити за страховку?, хто буде гнати машину?, яка категорія прав потрібна?, чи випустять її за кордон?, чи впустять в Україну? і так далі. Щоб все зрозуміти знадобилось два дні. Моніторив форуми та чати, адже хотів зробити все правильно. Я багато писав місцевим і консультувався з людьми, які мають досвід в подібних сферах”, – пояснив Олександр.

Він каже, що йому довелося поспілкуватися із двома десятками людей, аби з’ясувати всі організаційні моменти.  А коли все було врегульоване – чоловік за власні кошти придбав авто.

“Машина повністю з тим , щоб її купити, загрузити й ,до речі, щоб її відремонтувати, вартувала близько 9 тисяч фунтів”, – розповів Олександр.

Коли всі справи з оформленням були завершенні, чоловік звернувся до знайомих із проханням завантажити машину корисними і потрібними Україні речами. Ті відгукнулися миттєво.

“Кожен приносив те, що міг. В нас були люди, які приносили маленький пакетик, що містив кілька пакетиків чаю, якій батарейки, серветки й рукавички. Тобто, хтось не мав грошей, щоб масштабно допомогти,  але він почув історію і хотів стати її частиною”, – каже Олександр.

Київ Media

Він розповів, що впродовж перших 2-3 тижнів люди масово несли до його дому речі та продукти. Це були і знайомі, і знайомі знайомих, і просто сусіди.

“Такий був бум. В мене перед будинком є маленький садочок, де можна припаркувати одну машину. Були дні, в які  щоб потрапити додому я витрачав 15-20 хвилин. Все було завалено допомогою. Крім того, було багато людей, які пропонували кошти”, – каже чоловік.

Олександр пояснив, що поки перша швидка ремонтувалася, українцеві вдалося купити ще одну машину, яку теж під стелю завантажили необхідними речами. До речі, попередньо ретельно відсортованими. Того вимагали і правила перевезення і ситуація.

“Ми не хотіли відправити швидку наповнену, скажімо, літніми сандалями, бо це не потрібно в Україні. Все було сортовано. Кожна коробка мала бути запакована в чорний поліетиленовий пакет і мала мати наліпку чи напис, з інформацією про наповнення. Це для того, щоб на кордоні могли просто подивитись на швидку, відкрити ящик і зрівняти з написом на ньому. Тож ви розумієте скільки енергії і часу було витрачено на те, щоб це все було зроблено”, – згадує чоловік.

Київ Media

Він розповів, що після відправки перших 2-х машин, із ним почали зв’язуватися українці в Лондоні, які були готові, так само як і він, відкласти всі справи на потім і присвятити весь свій час і ресурси допомозі Україні. Так і сформувалася команда.

“Зараз, є чотири особи, включно зі мною, які присвятили увесь свій час волонтерству. Якщо чесно, то ми майже не бачимо сімей. Всі хлопці працювали в різних напрямках, але зараз об’єднані одним”, – каже чоловік.

Окрім Олександра, до команди увійшли Славік  Березій, Мар’ян Григель та Андрій Вельгош. Станом на середину червня ця четвірка змогла зібрати в Англії гроші на купівлю сорока семи машин швидкої допомоги, які були відправлені в Україну. Крім майже півсотні швидких, які вже врятували не одне життя, чоловіки відправили до України більше шести десятків різного типу джипів для парамедиків на передову.

“Нам донатять гроші переважно великі організації, школи та магазини. Я приїжджаю до магазину, розповідаю про волонтерську діяльність і прошу їх сприяння. Вони всі як один кажуть що можуть допомагати, але це має бути «мирна допомога», – пояснив чоловік.

Олександр каже, що після перемоги, вони вчотирьох поїдуть дивитися на відновлену Україну.

Фото: Київ. FM