Під час диктанту свою українську могли перевірити охочі будь-якого віку.

В Україні 9 листопада писали 20 ювілейний радіодиктант національної єдності. Проте мовознавець Олександр Авраменко знайшов в тексті помилки. Про це він розповів у Фейсбук.

Зокрема Авраменко наголосив, що в диктанті національної єдності згадок про Україну не було. Проте йшлося про Гаррі Поттера та Ілона Маска. На своїй сторінці в Facebook, філолог додав, що диктант не відповідав «духу патріотичного заходу».

«Чи об’єднують українців британська письменниця Джоан Ролінг, її твір «Гаррі Поттер», «енелятко» й американець Ілон Маск?», – написав Авраменко.

Щодо помилок, то у запропонованому диктанті мовознавець помітив дві, на яких акцентував увагу:

«Слово «Гаджет» потрібно писати з літерою “Г”, а не “Ґ”. “Ґ” вживаємо в давно запозичених словах згідно з правописом – ґатунок, ґанок, ґрунт. В іншомовних прізвищах та іменах дозволяється вживати обидва варіанти: Вергілій – Верґілій, Гетте – Ґетте, Гуллівер – Ґуллівер»— сказав мовознавець.

Проте на його думку, комісія при перевірці написання слова «гаджет» за помилку не вважатиме.

Авраменко також вважає, що в реченні, де є вставне слово «напевно» після коми варто писати «уже», а не «вже».

Водночас мовознавець додав щодо виділення вставленої конструкції – «принаймні поки що». Він вважає, що її можна відокремити або дужками, або тире.

До слова,продовж 14 років диктант читав мовознавець Олександр Авраменко, проте цьогоріч він поступився місцем акторці Риммі Зюбіній. Проте деякі вчителі в коментарях зауважили, що під час написання диктанту «збивало» те, що в певних моментах Римма Зюбіна читала слова та уривки з різною інтонацією – один раз з паузою, другий – без.

Автором тексту є письменник і видавець Іван Малкович. Він також  написав кілька зауваг щодо спірних питань:

  • «Написанням з малої літери “він” (щодо Бога) Бога не зневажили. Я хотів, щоб “Він” був з великої літери, але у світських текстах, за правилами, на жаль, з малої. Однак ми домовились, що це не буде вважатися помилкою — правильно і “він”, і “Він”.
  • Прізвище письменниці Джоан Ролінґ пишеться саме так (так в українській ліцензійній версії книжки), допускається ще й історично традиційніша транскрипція РоВлінґ (не вважатимуть за помилку), а от усталений російський варіант РоУлінґ — помилка. І в англійському прізвищі авторки в кінці “g” — ґ. Дикторка читала явне “ґ”. Але “г” я теж не вважав би помилкою.
  • хочу, щоб у слові “енелята” допустили два варіанти – з лапками і без, бо люди, які вже 25 років читають численні видання нашої “Абетки” вже не сприймають це слово як новотвір. (Дискусія триває).
  • текст диктанту вичитували кілька провідних докторів і кандидатів мовознавства, а я звик довіряти професіоналам. І вам раджу», — написав автор тексту.

А стосовно нарікань, що в тексті мало патріотизму письменник додав – «мене розвеселила жартівлива ремарка п. Сергія Безкоровайного: «В одному коротенькому диктанті розказати, яка гарна Україна і які погані москалі… Та Ви оптиміст, пане».

Для перевірки публікуємо текст диктанту.

ВИКЛИКИ КНИЖКОВОЇ ЕРИ

Наприкінці минулого тисячоліття читачі стурбовано запитували: “Невже електронні носії витіснять традиційну книжку?” Але коли Джоан Ролінґ написала “Гаррі Поттера” і її серія романів розійшлася стомільйонними паперовими накладами, це питання втратило свою гостроту.

Сьогодні більш-менш зрозуміло, що електронні носії, принаймні поки що, не створюють кардинальної загрози паперовим книжкам. Проте з’явилися вони не випадково. Гадаю, це Бог так готує нас до далеких мандрівок. Це він підсунув нам ґаджети, щоб ми змогли колись забрати з собою на інші планети свої улюблені книжки, музику, фотографії, картини, — бо як інакше вдалося б це зробити?

Отож доки Ілон Маск ще тільки на півдорозі до інших світів, паперова книжка в безпеці. Однак деякі науковці стверджують, що коли люди нарешті зможуть зачати й народити в космічних умовах нове життя, то таке людське дитя буде схоже радше на знайомий кінематографічний образ “енелятка” — з великою головою, очима на пів обличчя, слабкими м’язами. Для нього, на відміну від нас, такі приємні відчуття, як гортання сторінок, запах паперу, будуть невідомі. І ось, напевно, вже аж тоді й запанує ера електронної книжки.

Але й це не страшно: головне — читати, і не так важливо, з яких носіїв. Бо книжки — це знання й емоції, які, на відміну від щоденного потоку інформації, залишаються з нами надовго.

Нагадаємо, освітня платформа в онлайні запустила курси української мови.

Фото: facebook