Після звільнення Катюжанки у школі знайшли щоденник російського офіцера. У ньому він висловлює сумніви у справедливості розв’язаної росією війни, але розмірковує про свою успішну подадьшу кар’єру військового після “подвигів” в Україні.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

«Наш вчитель, моя дружина знайшла щоденник в одному з кабінетів, який вів, швидше за все, один із офіцерів. І, при тому, швидше за все – правник або представник Федеральної служби безпеки (ФСБ) РФ. Там це по контексту можна зрозуміти», – розповідає журналістам директор школи Микола Микитчик.

Ідентифікувати його особу поки не вдалось: військовий лише раз на сторінках щоденника називає своє ім’я – Костянтин. Зазначає, що разом з армійцями перетнули український кордон 24 лютого. За кілька днів, 28 лютого – прибули в Катюжанку.

Свої роздуми він почав описувати з 13 березня – коли російська армія вже майже два тижні як окупувала територію села і окопалась в школі.

«Їхали на навчання, а потрапили на війну… а чи війна…» – таким є заголовок щоденника.

Військовий згадує шлях, який вони подолали: виїхали з російського міста Смоленськ через Білорусь – і потрапили на територію України.

«Сиджу в Катюжанці, це таке село. Вивчаю шкільну документацію», – пише військовий і додає: «Досі не змирився з тим, що я перебуваю в чужій державі, досі не вірю у війну. Досі не знаю, чи правильно все це».

Водночас навіть дозволяє собі критикувати поведінку командування: «Бісить, що ніхто не говорить правду про втрати, про реальність бойових дій, тільки й чую, що «Справа наша вірна, перемога буде за нами»! Та чи вірна ця справа? Залізти в чужу країну і бомбити її міста?»

«Хотіли бліцкриг, а в результаті… сіли на п’яту точку. Є відчуття, що історія назве наші дії другим гітлеризмом і влаштує черговий «нюрнберг», я вихляти не стану, винний, був, воював, шкодую!»

За кілька днів військовий розповість про те, як проводив допит.

«Спільними зусиллями вашого покірного слуги та співробітника були допитані особи у складі 12 осіб, усі – нацисти, – перераховує він. – Я був безжальний, розпинав їх перехресними, індивідуальними та нічними допитами».

«В черговий раз довелося допитувати священника, не можу сказати, що був м’яким, аж ніяк – суворість та професіоналізм мною були виявлені із суто самовіддачею, що викликало захоплення спеців з ФСБ, – розповів військовий і продовжив дописувати у щоденнику. – Допити відбуваються успішно, інформативно, обіцяють надати для допиту протестантського пастора. Якщо йому є що приховувати, я з’ясую це, як би він не хитрував, на таких товаришах я, як то кажуть, собаку з’їв!»

Нижче він фантазує на тему кар’єрної перспективи: «Колеги вище рангом, які служать у сфері безпеки, віщують мені успішне майбутнє співробітника контррозвідки та обіцяють допомогу в підготовці та перебування в академії».

На решті сторінок він пише про те, що мріє стати суддею і розмірковує над тим, які проблеми є у судовій системі і як її реформувати.

Останній допис у щоденнику датований 19 березня.

Катюжанка на Київщині перебувала під російською окупацією близько місяця.

Фото: Скріншот