Авторка проекту Музею сучасного мистецтва в Україні Ольга Балашова назвала ключові тези свого задуму.

Ольга Балашова пропонує об’єднати для цього у Києві дві культурних інституції – Національний художній музей України та Мистецький Арсенал, пише Your Art.

Видання опублікувало ключові тези про те, яким Музей сучасного мистецтва бачить Ольга Балашова, котра працює над проектом разом з командою.

За словами Балашової, Національний художній музей України (NAMU) – це найвідоміша у професійних міжнародних колах українська інституція, перш за все своєю колекцією.

Разом із тим, як пише авторка, лише 3 % колекції є в постійній експозиції. Місця для демонстрації всієї колекції просто не вистачає. Сама будівля музею потребує великої реставрації не лише фасаду, але й внутрішньої реконструкції. Частина колекції зараз зберігається в коридорах.

Твори, які потребують реставрації, роками не можуть бути відреставровані, тому що частина з них намотані на вали, і зняти їх можна за умови негайної реставрації, для якої немає ані простору, ані ресурсу“, – вважає Ольга Балашова.

Вона пояснює, що вирішенням проблеми є об’єднання NAMU з його фантастичною колекцією, професійною командою науковців і реставраторів та Мистецькиого Арсеналу з його величезними площами та командою, здатною створювати якісні культурні події, під одним брендом “Національний художній музей України”.

Реформований NAMU перетвориться на сучасний музей мистецтва. Не просто музей, що працює з сучасністю та сучасним мистецтвом, але який так само працює з пам’яттю і сучасно осмислює її“, – зазначає Балашова.

Далі для створення Сучасного музею мистецтва авторка пропонує після об’єднання NAMU та Арсеналу реформувати їх у чотирьох напрямках:

  • Інакше працювати з авдиторіями та сенсами.
  • В інший спосіб розвивати колекцію, включивши до неї всі види та напрямки сучасного мистецтва.
  • В інший спосіб виробляти знання. Ми маємо говорити про ширші кола проблем, залучаючи сучасне гуманітарне знання до осмислення мистецтва. І навпаки, мовою мистецтва говорити на складні для суспільства теми.
  • Принципово інша управлінська модель для нової інституції.

Аби все це спрацювало, авторка пропонує наступні інструменти:

  • Поєднання творів сучасного мистецтва з традиційним мистецтвом: “Так ми зможемо простежити традицію репрезентації та самоусвідомлення від доби бароко до 1990-х років ХХ століття“.
  • Розвиток колекції: “Досить фокусуватися на собі. Хоча ми маємо багато невивчених уроків та завдань, які треба надолужувати, але також слід відкритися світові та почати збирати важливе світове мистецтво”.
  • Мистецька освіта:Ми можемо запросити студентів за безпосередньої участі найкращих українських науковців, створити програму для українських вчителів, щоб вони могли приїздити сюди і занурюватися, досліджувати, нести ці знання до дітей“.
  • Сучасний музей – це сучасне управління:Структура, залишена в спадок від радянських часів, збудована на жорсткій вертикалі… Ми маємо зупинити цю інерцію. Це можливо за умови горизонтальної системи прийняття рішень, де від зміни однієї людини не буде залежати доля інституції“.

Раніше ми розповідали, що два корпуси Довженко-центру виставили на приватизацію. Колектив заявляє про ймовірне банкрутство.

Фото: Фейсбук, google.maps